— Ой, ви не уявляєте, що у нас твориться вже який день… свекруха нашої Оленки, стара кочерижка, з’явилася через 6 років. Ви не повірите, що вона зараз вимагає від нашої Оленки-онука! З нашого селища міського типу всі жителі молодше 50 років намагаються втекти. Воно повільно з’їдає і висмоктує всю життєву енергію з людей. Всі, хто залишають місто, селяться в містах ближче до нього. Тільки найсміливіші вибирають Москву, наша Оленка опинилася в списку цих людей: вона змогла влаштуватися на хорошу роботу, знайти багатого, корінного жителя столиці і побудувати зразкову сім’ю. Оленку завжди ставили в приклад багатьом — її однокласницям, подругам з села, навіть незнайомим людям. А тут Оленка змогла підкорити столицю-це вважалося справжнім досягненням в її колі. Світлана Сергіївна, мати Оленки, радісно розповідала всім навколо, як пощастило її доньці, як вона вдало вийшла заміж і пишалася тим, що дочка досягла всього сама.
Втім, самі земляки активно стежили за соцмережами Олени, де вона викладала фото з шикарними букетами, в розкішних нарядах, за кермом дорогої машини або з баrатим інтер’єром на задньому фоні. Олена жила добре-дороrо-баrато, ні в чому не потребувала, здавалося, крім уваги і любові з боку чоловіка і його родичів. Через рік у Олени народився син, а ще через рік вона приїхала до матері з валізкою і малюком в руках. Всі сусіди тоді гадали, на скільки ж до них приїхала Олена. Може, як того разу, перед від’їздом до Дубая? На два тижні? Виявилося, всі поголовно помилялися. Олена повернулася назовсім. З 2-річним сином. Світлана Сергіївна довго ні про що не розповідала, але правда з’ясувалася швидко: чоловік Олени, «баrатий» представник столичної молоді, полюбив іншу і вигнав Олену з дитиною з дому. Продавши шубу і пару туфель, Олена змогла куnити квитки в рідне місто. Вона вирішила почати тут все з нуля. Без старих помилок, без чоловіка і кого-небудь з його рідні.
Як би там не було, і чоловік Оленки виявився не таким вже й баrатієм, судячи з алі ментів, над якими Олена довго сміялася в перший раз. Хлопець жив за рахунок батьків, а конкретніше, за рахунок процвітаючого біз несу мами. І Олена, і її чоловік після цього роз лучення залишилися одні – їм не хотілося навіть дивитися в бік інших людей, і потенційних пар. Днями Олені подзвонила колишня свекруха з дивним проханням-відправити онука до неї , щоб вона виховувала його в златі і в баrатстві. Олена спочатку і думати про це не хотіла, а потім одного разу вона сказала мамі: — Що я можу дати синові? Хороша освіта? Ні. Перспективне майбутнє? Теж ні. А що я можу йому дати? Тільки материнську любов, але хіба тільки цього вистачить в наш-то час? А свекруха його любить дуже. Напевно, хоче повернути собі молодість… Свєта ще не прийняла остаточне рішення, але швидше за все, вона погодиться з пропозицією свекрухи. Може, Свєта права? Може, варто іноді залишити осторонь свій материнський егоїзм і судити, виходячи з інтересів дитини? Адже, об’єктивно, бабуся могла б дати хлопчикові більше, ніж мати.