Батьки Андрія нещодавно купили квартиру неподалік того місця, де жили його бабуся з дідусем. Це означало, що 5-річному хлопчику більше не потрібно було ходити до дитячого садка, і тепер він міг проводити свої дні з бабусею та дідусем. Щоранку він виходив зі своєї квартири, перетинав маленький дворик і входив до будинку своїх бабусі та дідуся. Якось зимового ранку, після снігової ночі, Андрій прийшов до своїх бабусі та дідуся весь у снігу.
Дідусь жартома запитав, чи не розчищав він дорогу. Але хлопчик здавався засмученим, і бабуся з дідусем спробували зрозуміти, що його непокоїть. Потім Андрій розповів про тривожну зустріч. Прямуючи до будинку бабусі та дідуся, він відступив убік на вузькій доріжці, щоб пропустити жінку похилого віку. Проте та штовхнула його у сніг. Інший перехожий накричав на жінку, назвавши її “старою” і сварив за те, що вона штовхнула дитину. Цей інцидент вперше змусив Андрія задуматися про різницю між словами “бабуся” та “стара”.
Він дивувався, чому вони виглядають однаково, але поводяться так по-різному. Намагаючись втішити хлопчика, дідусь запевнив: -Наша бабуся ніколи не постаріє, тому що вона зроблена з іншого “тіста”. Цікавлячи, Андрій запитав: -А з якого тіста зроблено бабусю? У розмову втрутилася його бабуся: -Старі зроблені з гіркого тіста, а бабусі – із солодкого. Ця сімейна розмова закінчилася на легкій ноті, коли Андрій почав їсти свої млинці. Але людям похилого віку було очевидно, що події дня дали онуку багато їжі для роздумів.