Мій син Вітя одружився з дуже скромною дівчиною, яка працювала вчителькою молодших класів. Але згодом Інна здобула відповідну освіту, просунулась кар’єрними сходами – і тепер вона директор школи. Однак це підвищення позначилося і на сімейному житті: Інна почала командувати вдома! Більше того, це не просто прохання, а команди – причому таким тоном, що навіть генерали їй позаздрять. Помітила я цю зміну тоді, коли одного разу приїхала в гості до сина. Інна поводилася з моїм сином та онуком так, ніби вони її підлеглі.
Спочатку мені здавалося, що це непогано: нарешті син і онук допомагатимуть своїй мамі в домашніх справах. Але одного разу я дізналася, що Інна накричала на мого сина через те, що він купив у магазині ті продукти, які їй не подобаються. Причому, говорила вона так, ніби чоловік скоїв якийсь жахливий злочин. Якось син жалібно попросив мене поговорити зі своєю невісткою.
Дочекавшись її з роботи, я покликала її на кухню і натякнула їй щодо її поведінки: сказала, що моя подруга має дочку, яка неповажно ставилася до чоловіка – і вони розлучилися. Історію я цю вигадала, але невістка навіть не намагалася вникнути в суть: вона сказала, мовляв, значить цей чоловік заслужив на розлучення. Я поїхала, так і не зумівши допомогти синові. Але дорогою додому я думала, що це його особиста справа, і він сам повинен знаходити спільну мову зі своєю дружиною, якщо потрібно, ставити її на місце. З іншого боку, я ж бачу, що Інна власноруч руйнує свою колись прекрасну та міцну родину. Що мені робити в такій ситуації, як допомогти синові та невістці – я гадки не маю.