Мене завжди дивувало прагнення деяких людей акцентувати на тому, що вони не схожі на інших. Останнім часом усім дуже подобається розповідати про свою любов до здорового харчування та спорту. Ось тільки під здоровим харчуванням кожен розуміє щось своє. Одна моя знайома замість сніданку п’є фреш з селери, зате на обід без найменших докорів совісті може з’їсти кілька шматків піци. Як на мене, так це подвійні стандарти, але найбільше дратує не це, а спроби переконати оточуючих, що тільки твоя позиція правильна і ти живеш набагато краще, ніж усі інші.
Моя 19-річна племінниця Маша якраз з таких людей. Вона дуже любить нам розповідати, як усе має бути, наголошуючи на тому, що ми живемо стандартами з минулого століття. Мені всього 32, але, судячи за словами Маші, здається, що я давно на пенсії. Племінниця докладає масу зусиль, щоб здатися дорослою та досвідченою, але насправді це призводить до того, що незрілість її суджень стає лише помітнішою. Маша розумна дівчинка, вона і школу добре закінчила і на бюджет до ВНЗ змогла вступити без допомоги. Ось тільки вимог у доросліючої дівчини ставало все більше. Одяг їй потрібний брендовий, телефон і навушники тільки наймодніші та найдорожчі.
Звичайно, можна зрозуміти, що у 19 років дівчина хоче відповідати одноліткам. У ВНЗ Маша швидко влилася у компанію студентів із забезпечених сімей. Хай би вона свої понти однокурсникам показувала, ось тільки їх цим не проймеш, тому дедалі частіше слухати уїдливі коментарі випадає сім’ї. — Ви все ще готуєте олів’є? Його вже ніхто не їсть, гидота яка. Якби після цього Маша не уплітала салат, куди не йшло, а так відразу розкритикувала, а потім їла. — Таке шампанське лише бідні п’ють. Ви навіщо це купили? Ось я пила… — Російський сир на свято? Просто смішно, я б краще пармезан з’їла… І таку поведінку Маша дозволяє собі і вдома, і в гостях. Після спілкування з нею я почуваюся жебрачкою, яка харчується недоїдками і одягається в обноски.