Нещодавно у дворі тітки Олени побудували дитяче містечко. Всі діти вийшли туди зі своїми батьками-пограти у свіжій пісочниці. Це був відмінний привід познайомитися, нарешті, з сусідками. Раптом на вулицю вийшла тітка Олена з двома дівчатами років двох і чотирьох. Вона віддала дівчаткам новенький набір фігурок, і діти побігли до пісочниці. Тітка Олена сіла на лавочку поруч з іншими жінками. Одна з них запитала: — Які гарненькі, обидві ваші? — Ах, ні, — відповіла тітка Олена , — Я їхня няня. Але, так, дівчата прекрасні. І, так, вони у мене рідні сестри.
— Ого, — здивувалася співрозмовниця, — який збіг. Ви нянечка? А дозвольте уточнити, яка у вас зарnлата. Не вважайте за на хабство, просто мені теж запропонували недавно підробляти нянею, ось і думаю-нормальну ці ну вони пропонують чи ні. — Ну, слухайте, — охоче почала тітка Олена , — мені nлатять, я вважаю, дуже добре. Діти іноді залишаються у мене до пізньої ночі. Якщо врахувати той факт, що за вихідні мені nлатять окремо, то су ми більше, ніж достатньо. — Залишаються до ночі? Це що, батькам вони не потрібні? А зі скількох ви працюєте? А що входить у ваші обов’язки? — Що ви. Батьки обидва працюють з ранку до ночі. Батько так взагалі на двох роботах трудиться.
Вони хочуть швидше закрити іnотеку. Приходять з роботи всі вимотані, втомлені, а о 7 ранку виходять з дому. Друга жінка слухала з якимсь несхвальним поглядом на обличчі. — Вони хороші люди, а я живу одна, — продовжила тітка Олена, — син переїхав в інше місто по навчанню, а мені без різниці, коли я повернуся додому. Я готую дівчаткам їсти, Перу, прибираю, одягаю їх, розчісую. Хто ж це зробить? Зараз багато молодих людей мучаться з цими іnотеками. Мої хоч, молодці, дітей народили, не побоялися труднощів. Зате скоро у них буде свій будинок і прекрасні дітки. — Ну, не знаю … не слідкувати за кращими моментами своїх дітей заради дому … сумнівна ідея, — сказала друга.