Ми з чоловіком довго збирали, а потім і ремонтували нашу квартиру. Вклали туди купу rрошей, нер вів і часу. Потім ми залишили квартиру доньці, Фаїні, а самі переїхали в свій дачний будиночок. У минулому році дочка познайомилася з Андрієм. Вони зустрілися трохи, потім з’їхалися, а там і вирішили узаконити свої стосунки. Про Андрія нам відомо, що він безприданник. Квартири немає, працює, заробляє невеликі rроші. Він хлопець непоганий. В принципі його фі нансове становище навіть зіграє на руку Фаї, адже вони не розійдуться після кожної дрібної сварки, а залишаться вирішувати питання під одним дахом.
Загалом, влітку молоді збираються одружитися. Так склалося, що ми зі сватами не були знайомі. Коли погодка стала тепліше, ми вирішили запросити їх до себе на дачу – познайомитися, провести час разом. Ті з радістю погодилися. Приїхали вони до нас зі скромними гостинцями. Ми накрили на стіл і просиділи так до вечора. Думаю, ми один одному сподобалися – у нас було багато спільних тем і схожих поглядів. Увечері чоловік дістав акордеон — він добре на ньому грає. Ми співали, веселилися, все пройшло ідеально. Через деякий час свати стали явно натякати, що вони хочуть до нас ще раз – повторити все, як в той день.
Я дивуюся, начебто дорослі люди. Невже вони не розуміють, що для цього нам з чоловіком потрібно куnити продуктів, все це готувати потім, привести дачу в порядок і багато чого ще. І чоловік, і я, працюємо. У сватів роботи непостійні. Тобто батько Андрія працює «чоловіком на годину» — він доnомагає по дому по дзвінку. А дружина підробляє в магазинчику навпроти їхнього будинку. Тобто їм буде легше взяти відпустку, ніж нам з чоловіком – бухгалтеру і стоматологу. Коли я сказала сватам, що ми зайняті на роботі, вони на радощах запропонували зібратися на травневі-скільки ж там вихідних… Коротше кажучи, я вже не знаю, як відбитися від сватів. Вони дуже класні люди, але я не можу кожні вихідні витрачати всю свою зарnлату на частування їм.