Вікторія Макарівна радісно плескала в долоні, дивлячись на свою онучку в гарній білій весільній сукні. Катя завжди була зіницею ока для бабусі та дідуся, особливо, відколи не стало її батьків. Літні люди виховували її з великою турботою і любов’ю. Катя часто питала про своїх батьків, і бабуся щоразу відверталася до вікна, щоб приховати сльози. Дід Петро в такі моменти брав Олю на руки і намагався відвернути її увагу, пропонуючи пограти в іграшки чи подивитися мультфільми. Коли Каті виповнилося 12 років, дідусь та бабуся нарешті відвели її на цвинтар батьків і розповіли, що з ними трапилося.
Дідусь Петро пояснив, що вони дуже любили свою доньку і ніколи не залишили б одну, але так склалася доля. Вранці перед весіллям Катя подивилася на себе в дзеркало і задоволено зітхнула. Але наречений, Андрій, все не з’являвся. Катя дзвонила йому багато разів, але чула в слухавці лише те, що телефон вимкнено. Незабаром Каті повідомили, що Андрій пішов від неї: він любив іншу жінку і хотів бути з нею. Бабуся з дідусем не відходили від онуки ні на хвилину, бо знали, що їй зараз дуже важко. Невдовзі дядько Каті, Павло, запропонував їй вступити до нього на роботу, де вона набереться досвіду і згодом стане керуючою. Дівчина погодилася, і згодом вона забула про своє бажання помститися колишньому нареченому.
Через рік Катя стала відомим фахівцем своєї справи, набула ділової хватки та твердості характеру. Дядько пишався нею, тому довірив їй управління збанкрутілою компанією з виробництва комп’ютерної техніки. Катя прийняла посаду та швидко вдихнула в компанію нове життя. Вона навіть найняла у свою команду двох свідків зі свого весілля – Сергія та Аліну. Коли Марина та Андрій, колишній наречений Олі та його нова дружина, дізналися про успіхи Каті, то були приголомшені. Успіх Каті в бізнесі та її знову набута задоволеність життям без колишнього нареченого довели всім, що найкраща помста – це показати людині, що в тебе і без неї все гаразд.