Якось наш син оголосив про свої плани одружитися зі своєю дівчиною – Світланою. Ми були в захваті, бо дуже любили її. Коли в день сватання ми приїхали до будинку Світлани, який вона ділила зі своєю мамою та бабусею, ми одразу почали обговорювати весільні плани та умови проживання. Сім’я Світлани була відвертою в тому, що вони не в змозі зробити фінансовий внесок у новий будинок, тому відповідальність за житло лягла на нас.
Спочатку ми думали про те, щоб винаймати житло, але в результаті вирішили подарувати синові та його нареченій квартиру як весільний сюрприз. Ми знайшли пристойну, але занедбану квартиру з двома спальнями, яка була нам по кишені. Ми запланували згодом відремонтувати її, сподіваючись на допомогу сім’ї Світлани хоча б із цією справою. У день весілля, коли ми вручили ключі подружжю, реакція була не такою, як ми очікували. Сім’я Світлани була обурена станом квартири та заявила, що ми повинні були її відремонтувати.
Ця суперечність кинула тінь на торжество. Через тиждень наш син повернувся додому з приголомшливою новиною: Світлана під впливом своєї сім’ї зажадала, щоб ми взяли кредит на ремонт, оскільки квартиру було оформлено лише на його ім’я. Напруга, яку це викликало, зрештою призвела до їхнього розставання. Наш син сам узяв кредит і почав ремонт квартири, і на даний момент він не має наміру одружитися знову.