Наталя поставила чай свого роботодавця на стіл і обернулася, щоб піти. – Наталочко, затримайтеся на хвилинку! – несподівано попросив він. Наталя, яка не звикла до ролі секретарки, не передбачала такої кар’єри, коли навчалася у медичному інституті… Гостра потреба зробила свій вибір, але змиритися з цією роллю було важко. Вона приховувала свою роботу від друзів та деяких родичів. Наталя слухняно обернулася, тепло посміхнулася і підійшла до начальника. Федір же забарився, здавалося, втрачаючи слова. – Ви ж з Петрівки, чи не так? Ми майже родичі, народилися в одному районі, – нерішуче зауважив він. Наталя, непоказна дівчина, з кирпатим носиком і химерними окулярами, була йому не до смаку. Але як би він сформулював свою пропозицію? – Здоров’я вашої матері тендітне, чи не так? Вам, мабуть, потрібні кошти на її лікування? – Федір спробував зайти з іншого боку. Наталя здивовано скинула брови. Невже її роботодавець на щось натякає?
Вона не хотіла цю роботу, але й не мала права робити все за своїм бажанням – зарплата була гарною, а графік – зручним. – Зрозумій це, стань моєю… Я не знаю, як це сформулювати… В обмін я профінансую лікування твоєї матері, – збентеження Федора було відчутним. Щоки Наталії горіли, вона стояла приголомшена пропозицією начальника. – Подумай до завтра. Нікому про це не розповідай, бо звільню! – пригрозив він. Наталя ще довго не приходила до тями. Невже вона мала імітувати роман із ним? Їй була неприємна ця думка, але гроші були вкрай необхідні. Вночі Наталя боролася зі своєю совістю. Благополуччя матері було на першому місці для неї. Наступного дня Федір із тривогою запитав, чи ухвалила Наталя рішення. – Так, але половину оплати я отримаю зараз, – нерішуче відповіла вона. Зрадівши, Федір попросив її ефектно одягнутися для виходу у світ. Того вечора, за вечерею, Федір поділився своєю історією. Він був затиснутий у нещасливому шлюбі. Його дружина, Олена, вдавалася до розкоші і, можливо, була невірна чоловікові. Один із друзів запропонував змусити її ревнувати.
Наталя відкрила для себе інший бік Федора, більш симпатичної та щирої людини, ніж вона очікувала. Наступні тижні вони разом відвідували різноманітні заходи. Наталя полюбила його щиро, і він теж згодом відчув сильне тяжіння до неї. Якось Наталя дізналася, що Федір більше не є її начальником. Дивна порожнеча охопила її. Пізніше він зателефонував і запропонував зустрітись. У скромному кафе Федір узяв Наталю за руку. – Я зрозумів, що ніколи не любив свою дружину. Ти, навпаки, сколихнула в мені емоції, про існування яких я навіть не підозрював. Наталю, чи вийдеш ти за мене заміж? – щиро спитав він. Наталія була вражена. Розгублена, вона згадала пораду матері слідувати завжди своєму серцю. Вже за кілька місяців мама Наталії радісно танцювала на весіллі Наталії та Федора. Наталя, яка працює вже медсестрою в поліклініці, і Федір, який працює на добрій посаді на заводі, з нетерпінням чекали на своє світле, яскраве майбутнє, а також хотіли створити велику, люблячу родину. Їхні мрії збувалися одна за одною. Ось що буває, коли людина слухає своє серце, а не лише розум.