Наше з Іванкою весілля було скромним: на ньому були присутні лише близькі друзі та родичі. Під час урочистості мама Іванки, Світлана, подарувала нам як весільний подарунок ключі від нашої квартири. Цей несподіваний жест дуже зворушив нас і наповнив наші серця величезною вдячністю та радістю. Щоб усе було по-чесному, мої батьки запропонували допомогу в ремонті, і ми, не гаючи часу, почали роботу. Мій батько, який мав великий досвід у будівництві, керував проектом, а я допомагав йому як міг.
Весь цей час ми жили з батьками Іванки. Якось я повернувся додому з роботи, щоб забрати деякі важливі документи. Під час пошуків я натрапив на документи про власність на квартиру. На мій подив , в документах як власник було зазначено лише мати Іванки. Я був приголомшений, тим більше, що нас запевнили, мовляв, нерухомість оформлена на наше ім’я. Я негайно повідомив цю інформацію батькові та попросив його зупинити ремонт. Пізніше ввечері, за вечерею, я розповів про цю ситуацію Іванкові та її матері.
Теща спокійно зізналася, що квартиру справді було оформлено на її ім’я, щоб у разі розлучення вона залишилася в їхній родині. Іванка також зізналася, що знала про це від початку. Це одкровення залишило в мені почуття зради та розчарування. Ми тільки розпочали спільне життя – а нам вже диктували перспективу розлучення. Незважаючи на те, що Іванка запевняла мене, що це лише формальність, довіра між нами була підірвана раз і назавжди. Я був глибоко вражений і не міг не поставити питання, чому вони пішли на все це, і стільки часу обманювали мене. Тепер мені доведеться обміркувати свої подальші дії.