Григорій жив зі своєю сім’єю у батьківському будинку, який він перебудував після того, як не стало його батьків. Його сусід Андрій із сім’єю жив по сусідству у новому будинку. Обидві родини проживали у великому селі у приватному секторі та спілкувалися по-сусідськи. Коли Григорій та Андрій вирішили вийти на пенсію, Григорій зрадів і планував добре відпочити. Йому не терпілося зайнятися домашніми справами, наприклад, поміняти балку під підлогою та зорати город, щоб посадити картоплю. Обидва чоловіки раніше працювали водіями.
Вони не відрізнялися особливою майстерністю у веденні домашнього господарства, але справлялися досить добре. Дружина Григорія була шкільною вчителькою, а дружина Андрія працювала у дитячому садку. Ці дві жінки були близькими подругами, часто ділилися подробицями свого життя одна з одною. Однак іноді вони заздрили один одному, наприклад, коли одна сім’я купувала нові меблі, інші наслідували її приклад. Змагання між двома сім’ями тривало, і вони намагалися не відставати один від одного в покупках, таких як новий одяг та велосипеди для своїх дітей. Це негласне змагання розпочалося ще замолоду і тривало до самої пенсії. Хоча сусіди жили у злагоді і допомагали один одному, коли це було необхідно, ревнощі та заздрість все ще кипіли на поверхні.
Коли Андрій влаштувався на роботу охоронцем на будівництво та приносив додому матеріали, Григорій позаздрив і згодом влаштувався на таку саму роботу, хоча планував вийти на пенсію. Незважаючи на заздрість, дві родини залишалися сусідами та навіть відправили своїх дітей до одного інституту. Незабаром Андрій раптово пішов із життя. Григорій був засмучений втратою і був присутній на похороні Андрія. Стоячи біля могили, Григорій задумався про смертність і зрозумів, що заздрість — це негативне почуття, яке не приносить ніякого задоволення. Він так довго заздрив своєму сусідові, що навіть не усвідомлював, як це почуття поїдало його та їхню дружбу.