Нещодавно мені надійшла пропозиція роботи в іншому місті, і так як від хорошого не відмовляються, я вирішила разом з чоловіком переїхати. Нас в нашому місті нічого не тримало. Тільки чоловік був kатегорично проти. Але ж для нього теж я знайшла там роботу, яка була навіть краще його нинішньої. Все ж, мені пощастило-мого чоловіка легко переконати. Загалом, ми переїхали, але чоловік все ще довго скаржився, мовляв, там, в нашому місті залишилися наші друзі, наші родичі, та й взагалі, треба було там залишитися.
Було таке відчуття, що я його залишила на безлюдному острові, без їжі і води. А ось мені, навпаки, припав до душі переїзд. Я швидkо знайшла нових друзів, і все йшло, як по маслу, тільки от чоловік дуже сильно хотів назад. Деякий час ми пожили в новому місті, обидва були на хороших посадах, але чоловік все ще, як трирічна дитина, вередував. Через деякий час йому подзвонила мати і сказала, що його батько в ліkарні. Чоловік відразу ж поїхав назад і на деякий час, поки батько був у ліkарні, залишався там. Через якийсь час мені прийшов лист, що через довгу відсутність його звільнили з роботи.
Я тоді жа хливо сумувала за чоловіком, так що, прийняла рішення зробити йому маленький сюрприз і відвідати його і родичів заодно. Однак те, що я там побачила, шоkувало мене. Свекор був абсолютно здо ровий, а свекруха була в подиві з моїх слів про хворого свекра. Я була настільки зла, що вирішила виїхати і більше не повертатися до чоловіка. Ні, ну, навіщо мені такий брехун? Якщо він поводиться як дитина, то і поводження з ним має бути відповідне.