Я рано вийшла заміж, але вже десять років, як була роз лучена. Дітей у мене не було. З того часу заміж так і не вийшла і перестала сподіватися на це. Ніяк не виходило познайомитися з відповідним людиною. Мені нещодавно виповнилося п’ятдесят років. І, чесно зізнатися, з віком вимог до всього та особливо до чоловіків стає дедалі більше. П’ять років тому я познайомилася з одним цікавим чоловіком. Через якийсь час ми потоваришували і дуже часто зустрічалися. Разом ходили в парку. Він іноді заходив до мене. Ми пили чай і багато розмовляли. Жила я одна, тому він постійно доnомагав мені по господарству: то кран поміняє, то пральну машину полагодить.
Якось на вихідні ми поїхали загороду. Добре провели час. Мені було з ним приємно та цікаво спілкуватися. І оскільки ми сподобалися одне одному, і багато в чому схожі, особливо характерами, ми вирішили спробувати якийсь час пожити разом. Пізніше я зрозуміла, що це була велика помилка. Коли Юрко переїхав до мене, моє життя різко змінилося. Як виявилося, він мав багато недоліків. Він дуже любив поспати. Вставав о третій годині дня. Увечері сидів із друзями у вітальні. Вони грали в карти та багато nили. Лягав спати вже під ранок.
Розкидав речі де завгодно, і за собою ніколи не прибирав, не виконував даних ним обіцянок. На всі мої закиди Юрко відповідав одноманітно, що, мовляв, востаннє виправиться. Але це було лише на словах. Я не витримала й місяця. Мій терпець урвався, вирішила з ним серйозно поговорити. Просила хоч трохи змінитись, хоча б заради мене. Але все було марно. Він сказав, що він такий, який є, і не зможе змінити свої звички. Я відповіла, що якщо так буде nродовжуватися, то нам краще роз’їхатися. Він зібрав свої речі та поїхав. Вдома знову стало тихо та спокійно.