Батьки Дениса, особливо його мати, спочатку скептично поставилися до його вибору партнерки. Хоча Ліза здавалася милою і вихованою, вони вважали її дещо зарозумілою, і ця думка, схоже, підтвердилася з часом. Наприклад, коли батьки Дениса запросили Лізу відсвяткувати їхню річницю у ресторані, вона відмовилася без пояснення причин, що одразу залишило неприємне враження.
Аналогічно, на своєму весіллі Ліза пропустила можливість послухати промову свекрухи, заявивши, що їй потрібно в туалет – пояснення, яке навряд чи могло б пом’якшити ситуацію. Подібні випадки накопичувалися, що зрештою призвело до напружених відносин, у яких, хоч і не було відкритої ворожості, не вистачало тепла та розуміння. Народження онуки вивело ці напружені стосунки на новий рівень: Ліза відмовилася від пропозиції свекрухи посидіти з дитиною, пославшись на те, що дитину треба годувати за розкладом.
Ще один значний інцидент стався, коли бабуся та дідусь запросили у гості лише Дениса з дочкою, виключивши Лізу. Але якось несподівана розмова зі свекрухою дозволила Лізі пояснити свою точку зору: її дії були спрямовані на збереження єдності сім’ї, а не на створення розбрату. Вона наголосила, що вважає вкрай важливим, щоб у житті дитини були присутні і батьки, і бабусі з дідусями. Цей відвертий обмін думками спричинив прорив: свекруха запросила Лізу попити з ними чаю, визнавши цінність примирення заради блага сім’ї. Цей момент розуміння дав усім членам сім’ї надію на те, що їхні стосунки таки налагодяться.