Я була у нестямі від щастя, коли Вова, мій хлопець, зробив мені пропозицію. Ми тримали наші стосунки в секреті від його мами, знаючи, що вона має владний характер, але вірили, що наше кохання в результаті зможе подолати будь-які випробування. Перед весіллям ми вирішили, що настав час познайомитися з Ніною Степанівною. Вона виявилася суворою жінкою, яка не виявила особливого захоплення від зустрічі зі мною, що було цілком очікувано.
Дивно, але нас із майбутньою свекрухою зблизила загальна любов до книг: вона була вчителькою літератури на пенсії, а я працювала у бібліотеці. Весілля пройшло гладко, і після церемонії ми переїхали до Ніни Степанівни. Незважаючи на спільні інтереси, жити з нею виявилося непросто, оскільки вона постійно затверджувала своє верховенство в будинку. Я приховувала від Вови напругу, що наростала, сподіваючись впоратися з усім сама, тим більше, що вже була вагітна. Щоб розрядити обстановку, я вмовила свою начальницю розпочати проводити літературні вечори у бібліотеці та запросила Ніну вести їх.
Вона була в захваті і з головою поринула в роботу, що значно покращило наше домашнє життя. Свекруха зосередилася на своєму новому захопленні, залишивши мені можливість господарювати без її постійного контролю. Ці події принесли їй величезну радість і нове відчуття мети, зробивши наш будинок нарешті мирним. Зараз, чекаючи появи нашої дитини, я дорожу гармонійним життям з Вовою, вільним від дрібних конфліктів.