Однокласники завжди неправильно розуміли Поліну, вважали її грубою та зухвалою, але ніхто з них не знав її справжньої натури. Після уроків вона присвячувала свій час волонтерській роботі у притулку для бездомних тварин, навіть збирала залишки їжі з їдальні, щоб нагодувати собачок та кішок. Одного разу однокласник Денис вирішив посміятися з неї, сховавши посилку, яку вона призначала для притулку.
На помсту Поліна вдарила його книгою і забрала сумку з їжею. Збентежений, Денис вирішив піти за Поліною після школи, щоб поговорити з нею. На свій подив, саме того дня він виявив у ній її турботливий бік, оскільки вона ніжно доглядала кошенят у притулку, годувала їх і навіть використовувала піпетку для найменших. Це видовище пом’якшило Дениса: він підійшов до Поліни, щоб вибачитись за свою поведінку. Під час розмови Поліна розповіла про свою любов до тварин та про те, що вона не має друзів.
Вона пояснила, що кошенята завжди були відданими і ніколи не завдавали шкоди, як люди. Зворушений її щирістю, Денис запропонував приєднатися до неї у притулку напередодні Нового року і навіть запропонував їм разом відвідати новорічну виставу. Хоча спочатку Поліна вагалася через свої обов’язки у притулку, але в результаті вона погодилася, коли Денис щиро зголосився допомогти. Цей досвід не тільки змінив сприйняття Денисом Поліни, але й пробудив у ньому почуття закоханості, яке незабаром переросло у дещо більше.