Марія була на кухні і смажила фрикадельки, коли її чоловік повернувся з роботи. Чоловік наслідував свій звичайний розпорядок: залишити робочу сумку в передпокої, помити руки, заглянути на кухню і поцілувати дружину в щоку. Цього дня він, як завжди, пішов до себе в кімнату потикати там у свою клавіатуру, що змусило Марію засумніватися, чи вона любить його ще. Марія завжди жадала гострих відчуттів і динаміки, але шлюб призвів до того, що вона втратила зв’язок із друзями і втратила свої радості життя. Її чоловік Валера був м’який і знаходив радість та втіху в роботі. Його версія щасливого життя полягала у простому, стабільному сімейному житті.
Він мало цікавився потребою Марії у спілкуванні та пригодах, і через це вони згодом віддалилися один від одного, і Марія сумувала за тим радісним життям, яке колись собі уявляла. Якось Валера вирішив, що йому потрібне якесь хобі та особистий простір. Він повідомив Марії, що з’їжджає на місяць, взявши кредит на новий ноутбук та винайнявши квартиру в сусідньому місті. Серце Марії мало не зупинилося через це, але вона мала бути сильною заради їхнього маленького сина.
Минали дні, і Валера надсилав повідомлення, наповнені скаргами на їхнє сімейне життя, розкриваючи його бік, про який Марія ніколи не знала. Вона зрозуміла, що живе із незнайомцем. Поступово Марія знайшла радість у здобутій свободі, і зник страх самотності. Вона почала жити для себе та сина. Вони впивалися маленькими радощами життя та раділи змінам. Марія підстриглася, купила нову сукню і навіть запланувала із сином візит на дачу матері. Коли Марія заснула в машині, їй полегшало. Вона зрозуміла, що краще прийняти самотність, ніж бути з кимось, хто не збагатив її життя, а лише відбирав у неї енергію. Марія обрала новий початок і невдовзі подала на розлучення, зрозумівши, що чоловік сам до цього вів.