Минулого місяця мені запропонували підвищення, якщо я погоджуся на тривале відрядження. Пропозиція загалом дуже вигідна, але я довго вагалася. Ну як на три тижні залишити чоловіка та п’ятирічного сина? Вони без мене жити не звикли. При цьому підвищення могло вирішити багато наших фін ансових nроблем. -Навіть не знаю, що робити. – сказала я, коли ми з моєю близькою подругою Олею розпивали чай на нашій кухні. -Ну, а що тут думати? Їдь! Це ж внесок у ваше майбутнє!
-А як же син? Чоловік пізно з роботи повертається, хто його з саду забиратиме? Та й готувати Мишко зовсім не вміє. А батьки, сама знаєш, в області живуть. -Це всі дрібниці! Я підтримаю тебе, подруго, і сина твого з саду додому приведу, і домашніх твоїх нагодую. Робота у мене дистанційна, а мешкаю в сусідньому будинку. Це для мене зовсім не складно. -Точно? -Звісно! Я полегшено видихнула і подякувала Олі. Під час моєї відсутності я часто дзвонила Олі та цікавилася обстановкою. Вона казала, що все чудово. Відрядження закінчилося на тиждень раніше і пройшло просто чудово, рідним я не стала повідомляти, збиралася зробити сюpприз.
І ось я піднімаюсь сходами і чую знайомі голоси. -Міш, ну навіщо тобі Віра? Я ж об’єктивно красивіша! Я тебе давно люблю, чому ти не хочеш просто спробувати? Віра ні про що не дізнається! У мене волосся дибки встали, я впізнала голос подруги. Ми з Олею сім років дружимо, а я й не підозрювала, що вона така rадюка! Я з ло піднялася на наш поверх і мало не за волосся витягла її з нашого під’їзду. От і довіряй після цього людям.