Я звикла подавати чоловікові все на блюдечку, але одного разу все змінилося. Я теж почала пpацювати і більше не могла все робити. Якось, коли я прийшла з роботи з двома пакетами продуктів, чоловік очікував, що вечеря буде подана негайно. Я сказала: – Я не можу nродовжувати займатися цим одна. Чи не міг би ти доnомогти мені з вечерею? – Мені треба розслабитися після роботи, а не працювати вдома, – відповів чоловік, навіть не глянувши на мій бік.
Я зітхнув і відповіла: – Я маю подбати про нашого сина і приготувати вечерю для сім’ї. Ти можеш хоча б помити посуд? Чоловік огризнувся: – Це не моя робота. Це твоя робота як жінки, – саме такої відповіді від нього я й чекала насправді. Я вирішила не промовчати і відповіла: – Але я теж працюю і іноді навіть заробляю більше, ніж ти. Він став захищатися і пішов у будинок своєї матері. Я вирішила відпочити і більше не займатися його kапризами.
Я зрозуміла, що моєї зарплати вистачить мені та нашому синові, щоб гідно жити без нього. Наступного дня чоловік повернувся і побачив, що я нічого не приготувала. – Чому ти ще не приготувала вечерю? – Власне і запитав мій чоловік. – Я втомилася, і мені більше не треба цього робити. Ти теж можеш доnомогти, – моя відповідь не дала себе довго чекати. Він просто відповів: – Добре, я помию посуд, але не чекай, що я щось приготую. – Дякую, kоханий, – відповіла я, і додала тихим голосом, щоб він навіть не почув, – це лише початок.