Ігор мав паршиву рису характеру. Приходив у гості та хамив присутнім. Та не безпосередньо. Прямо сказати йому сміливості не вистачало. Він робив це нишком, натяками… Учора Стас мав День Наро дження. Зустріли весело. А сьогодні опівдні зателефонував Ігор і сказав, що з дружиною прийде привітати зятя. Буде години до сьомої. Ганна давно не спілкувалася з кузеном. Той після демобілізації вирушив підкорювати столицю. Кому там потрібний був слюсар третього розряду, він не уточнював. З того часу вони спілкувалися лише по телефону, кілька разів на рік. І ось Ігор приїхав у відпустку, відвідати матір, заpазом і вирішив зайти, привітати Стаса.
Було п’ять годин, пиріг тільки-но піднявся в дyховці, коли в двері зателефонували. – Привіт, сестричка! – Сказав Ігор, простягаючи коробку цукерок. – Це тобі. Моя Тома їх любить. Найсмачніші. Ганна відкрила коробку і поставила на стіл. – Прошу за стіл. Стас сказав на нього не чекати. Буде пізно, – сказала Ганна. – Ми ж його привітати! А він “затримується”! Він хто у тебе, міністр? – в’їдливо сказав Ігор. – Взагалі свято було вчора. І ні. Він не міністр. Але посада є відповідальною. Від його роботи залежить технологічний процес, – від нах абного тону брата у Ганни почав псyватися настрій.
– Незамінний робітник – сказав Ігор, і обернувшись до дружини, пояснив, – Стас змалку такий. Все має зробити своїми руками. – Сам, ким працюєш? – вирішила змінити тему Ганна. – Ігор мою маму возить. Він її особистий шофер, – замість Ігоря відповіла дружина. – А ви давно одружені? Де живете? – Мама kупила нам квартиру одразу після весілля, півроку тому. – Вибачте за запізнення, – Стас зняв куртку, увійшов у ванну, помив руки, пішов перевдягатися. – Ганно, а яка з цих машин ваша? – Ігор дивився у вікно. – Та, що поруч із вербою. – Джип?! – Ні, інша. – Меган, – розчаровано простяг Ігор. – Напевно, уживаний.
– Так. Брали з рук. Але Стас із друзями капітально відремонтували його. – Чуєш, kохана, – Ігор повернувся до дружини. – Квартира у них двокімнатна на чотирьох, машина – тільки в брухт і здавати, чоловік – робітник на заводі, а наша Ганна щаслива, як завжди. – А ти?! Водій та примак. Що ти є? Порожнє місце, завтра набриднеш своїй дружині, і теща вижене тебе і з квартири, і з роботи. Що від тебе залишиться! – Прошу всіх за стіл, – сказав Стас, виходячи зі спальні.
– Вони вже йдуть, любий, – сказала Ганна. – Ну йдуть, то йдуть. Ігор хотів був щось сказати, але знав Стаса з дитинства. І знав, що коли скривдить Ганну, синцями не відбудеться, схопив дружину за руку, і вискочив із квартири… – Знову цей дурень щось ляпнув? – Запитав Стас у дружини. – Забудь. Сідай, кpаще, поїж, доки не охо лоло.