Увечері у п’ятницю Антон святкував своє сорока п’ятиріччя. Застілля в їх з Аньою квартирі, почалося чинно, благородно. Потім, коли дружина пішла на зміну, гості ніби розбайдикувалися. Таке почалося… Вранці Антон дивився на безладдя по всій квартирі і жах ався: “Начебто пристойні люди, а який за собою безлад залишили. Соромно буде Анечці в очі дивитися, коли вона повернеться. Втомлена, після нічної зміни, їй доведеться наводити порядок.
Ні, це не справа!”, подумав Антон і зателефонував до клінинrової компанії. Прийшли троє дівчат красуні. Антон показав квартиру. – Ми тут учора із друзями розважалися. І ось результат. Потрібно привести квартиру в божеський вигляд. – А дружина не хоче за вами прибирати? – посміхнулася одна з дівчат, красуня Тома. – Нема дружини, – зітхнувши, чомусь збрехав Антон. За дві години порядок у квартирі було наведено. Розплатившись, Антон вирішив почастувати дівчат чаєм.
– А що за привід був у вчорашнього сабантуя? – спитала Тома. – Святкували мій День Наро дження, – пояснив Антон. – А давайте відсвяткуємо ювілей і сьогодні! – заnропонувала Тома. Коли Аня повернулася додому, Тома, зручно вмостившись на колінах Антона, жадібно цілyвала його. Двоє інших дівчат танцювали. Через п’ять хвилин дівчат і слід простив. Всі спроби Антона пояснити, що Аня не так все зрозуміла, що він діяв лише з благородних спонукань, ні до чого доброго не привели.
– Збирай свої речі! – резюмувала Аня. – Куди я піду? – засмутився Антон. – До тієї, з ким цілyвався. – Вона сама приїжджа, живе у гуртожитку, – промимрив чоловік. – Значить на свою малу батьківщину. В село! – Анечка, але ж я хотів тебе порадувати, сюрприз зробити… – Сюрприз у тебе вдався. Не сумнівайся… Антон з тугою дивився на валізи з речами і думав: “Ось і роби після цього добре діло. І це Тома всього лише гарна пустушка. Таку не полюбиш. І як я всі ці речі розміщу у своєму сільському будинку? Там навіть шафи, придатної, нема”…