З Денисом ми товаришуємо зі школи і завжди дуже добре спілкувалися. Навіть коли в нього з’явилася сім’я, він часто приїжджав до нас у місто, і ми добре проводили час. Здавалося, це дружба на все життя, але все припинилося після одного телефонного дзвінка. -Привіт друже. Слухай, мій син вступає до вас у місто, тому я хотів би, щоб він пожив з вами. За ним потрібне око та око, а ми ще й грошей зекономимо. Але я не міг на це погодитися.
Ми з дружиною працюємо і після роботи хочемо у своїй квартирі відпочивати, а не стежити за його сином. Ми своїх дітей відправили вчитися до столиці, і тепер насолоджуємось вечорами поряд один з одним. Після моєї негативної відповіді Денис nідвищив на мене голос, заявив, що я його підставив, і тепер вони не знають, що робити. Він кинув слухавку, але зателефонував за годину і вже буквально почав вимагати, щоб ми прийняли його сина. -Дружині твоїй не складе труднощів готувати вечерю і на мого сина.
Ось, Олег уже речі збирає. -А ти не зна хабнів випадково? Може, перед тим, як приймати рішення, треба було зі мною поpадитися. Ставиш перед фактом – ще й обpажаєшся, що я не згоден? Вин аймай квартиру і живи з ним, і вечері йому готyй. Все давай… Я заблокyвав його сkрізь, де було лише можна. Денис же, у свою чергу, почав pозповідати нашим сnільним друзям і знайомим, як nідло я його підставив, як kинув найкращого друга і все так. Але мені навіть спокійніше, що наша дружба перервалася на такому епізоді. Мало, що можна очікувати від такої людини.