Після роз лучення я жила зі своїм сином Пашею у своїх батьків. Вони завжди думали, що я занадто поспішила з рішенням роз лучитися з чоловіком. Але я вже не могла терпіти його п’яні витівки і боя лася за сина. А який він приклад подавав нашій дитині, якій 5 років, і між іншим, все вже розуміє. Я терпіла тільки заради дитини, не хотіла, щоб він без батька ріс. Але потім все настільки посилилося, що терпіти не було сил. На початку чоловік був адекватний і не пив зовсім. Потім через пару років нашого шлюбу я помітила, що він став затримуватися після роботи, говорив, що сиділи в барі з друзями.
Але якщо він не п’є, так що по барах-то ходити. Потім виправдовувався, що лише «келишок» пивка випив. Але цей келих перетворився в кілька, а потім він і зовсім став залежати від цієї гидоти. І в кінці у нього почалися запої. І я зважилася на роз лучення. Але незабаром мене моя співробітниця познайомила з братом, який теж був в роз лученні і шукав собі пару. Я не думала про заміжжя, але залицяння і турбота з боку Сергія змусили мене змінити це моє рішення. Я відчувала себе потрібною, захищеною і kоханою. Ми розписалися через рік і стали жити разом.
Але через пару місяців він став занадто зациклюватися на наших витратах. У мене зносилася куртка, нову купила, а він став бурчати. У сина не було зимових черевиків-він і це став обурливо обговорювати. Називав мене марнотратом, хоча я брала все строго необхідне. І це незабаром зросло у нього в хво робу. А одного разу він посмів навіть мене дорікнути в тому, що взяв мене «з причепом», і що я повин на бути йому вдячна. На ранок мене з Пашею вже не було в його квартирі. Адже син для мене-найдорожче на світі і я нікому не дам нас в образу.