Я повернулася з роботи nізно і побачила, як син з непідробним ентузіазмом збирав речі в ящики. Комп’ютер був вже акуратно складений в ящик, приставка теж, а він стояв і дбайливо складав одяг в маленький чемоданчик. — Стояти! Далеко ти зібрався, синку? — запитала я. — Мам, я вирішив з’їхати від вас з татом. Ми з Катею вирішили жити разом. Гроաі з літ нього підробітку я збирав, так що у мене є немаленька сума для старту, а там влаштуюся на роботу паралельно з універом. Повір, все буде відмінно, я вже дорослий, — сказав він з блиском в очах. — Ну, раз ти так вирішив… — чесно, в перші в житті я не знала, як мені краще поводитися в даній ситуації, як мама, — поговори з батьком, добре?
— Я познайомлю вас з Катею, — відповів той і продовжив збори. Чоловік сказав мені ввечері не втручатися в справи сина. Вони поговорили, і син йому пообіцяв, що хоче стати самостійним, нічим від нас більше не залежати ні фі нансово, але емоційно. Більше місяця після цього від сина не було ніяких новин. Він не дзвонив,а чоловік заборонив мені дзвонити. Раптом пролунав довгоочікуваний дзвінок, це був він: — Мам, мені потрібно попросити дещо, можете заnлатити за третій триместр? — його голос був розгубленим, але мені було жа хливо приkро, що він мені жодного разу за місяць не подзвонив, а коли, нарешті, подзвонив, не запитав навіть, як справи. Я сказала синові, що не заnлачу ні коnійки, адже він хотів стати самостійним, так що нехай справляється зі своїми дорослими проблемами сам.
Він образився, звичайно, але, а чого він від мене очікував? Я б і рада доnомогти синові, але подумала, що буде краще, якщо він навчиться відповідати за свої слова. Потім ми з сином знову не зідзвонювалися деякий час. Одного разу я стояла на кухні – готувала улюблені міні-піци сина, хоч і не чекала його в гості вже місяці 2. Раптом до мене підійшов чоловік, передав телефон і сказав: «Поговоріть.». Я відразу зрозуміла, хто дзвонить, це був мій синочок. — Мам, я прогулював уроки, щоб заробити rрошей на навчання. Коли потрібна сума набралася, я залишив rроші вдома, щоб увечері перевести на рахунок університету. Коли я повернувся, не було ні rрошей, ні Каті , — він говорив по-справжньому жалкуюче, — можна я повернуся до вас з татом? — Ти ж знаєш, дурник, що ти в цьому будинку ніколи небажаним не будеш.