У дитинстві я була дуже слухняною, організованою, розумною дівчинкою. Добре вчилася, по дому мамі доnомагала, свою кімнату сама прибирала та розкладала все на свої місця. Мене завжди ставили за приклад, і моя фотографія до закінчення школи висіла на дошці пошани. Тільки я її періодично оновлювала. Коли мені було 10 років, у мене наро дилася сестричка. Мама часто просила мене посидіти з нею, поки вона готує їжу, поки сходить до магазину за продуктами, поки піде на пошту і таке інше. Мені це не складало жодної праці. Я розважала сестру іграшками, вирізала їй із кольорового паперу фігурки, і ми разом клеїли їх на лист і створювали всілякі аплікації для мами.
Звичайно, іноді мені просто хотілося вийти на подвір’я, похитатися на гойдалці, погратися з однолітками, але я розуміла, що мамі потрібна моя доnомога, і дуже відповідально ставилася до її прохання. Одного разу мама попросила доглянути сестричкою, поки вона сходить до стоматолога. Відкласти похід до ліkаря вона не могла, тому що у неї сильно бо лів зуб, і вона вже не могла терпіти цей біль.
До цього вона нам спекла пиріжки, дістала з плити і поставила зверху на стіл, щоб маля не змогло дістати, поки вони охолонуть. І сестра попросила в мене води, ми пішли на кухню. Я їй показала плиту і сказала: «Дивись, не чіпай, гаряче ще». Я повернулася, щоб відкрити кран, а сестра стала на стілець і хотіла сісти на нього — і рукою прямо на сковороду. Почала nлакати, я теж — і зателефонувала я мамі. Вона увірвалася в квартиру і, побачивши ситуацію, сказала мені, що я у всьому вин на. Досі звинувачую себе в цьому.