Віра обійняла чоловіка, і вони тільки-но стали засинати, як раптом задзвонив телефон. Кирило відразу його вимкнув. -Ну може щось важливе, що ти одразу відключаєш? -Віра, що може бути важливого о 2-й годині ночі у твоєї подруги? Подружжя знову тільки заплющило очі, як подруга Наташа знову зателефонувала Вірі. -Я все ж таки відповім, раптом щось трапилося, — тихо сказала Віра і вийшла з телефоном з кімнати. -Ну, що у тебе там, тільки швидко. -Віра, все погано. Він мене кинув. Як він міг так зі мною вчинити? Що мені тепер без нього робити? Я можу приїхати до тебе, бо я не знаю, що я з собою зроблю. -Наташа, та ти перестань так говорити! Приїжджай швидше.
Віра поки що поставила чайник, і про всяк випадок витягла коньяк. Наташа прийшла через 10 хвилин, вся заплакана, обличчя в туші. Вона зняла свою шубу, білі чоботи і вмостилася на кухні. Віра налила їй коньяк, і Наталка почала розповідати: -У нас все серйозно було. Він же зі своєю мамою познайомити мене хотів. А так учора повертаюсь додому, ні речей, ні його, ні rрошей. Віра, ти уявляєш, він усі мої rроші забрав… я ж роками збирала. На цей рев із кімнати вийшов Кирило: -Ну І багато він вкpав? -Півмільйона, — продовжуючи плакати відповіла Наталка. -Це ті rроші, що ти на машину збирала? Хто ж зараз удома такі сyми тримає, Наташа, думати треба! Ще й йому мабуть похвалилася, що машину купити хочеш. -Я думала, що тепер у нас все буде спільне, ось і сказала. Віра, ну чому мені так не щастить із мужиками?
Мені 32 роки, а я жодного разу заміжня не була. -Так тому що в тебе на обличчі написано, що тепер тільки чоловік і потрібний. Досить вже по них бігати, займись собою, займися кар’єрою. А не про романи думай. Через день мав наступити Новий рік, і Наталка поспішала додому до своєї подруги Віри. Однією зустрічати свято якось не хотілося. Залишалася година, але таксі не працювали, і Наташа стояла на дорозі, намагаючись зупинити якусь машину. Тут під’їхав чорний джип: -Сідайте, дівчино, — сказав водій.
Наталка назвала адресу, і вони поїхали. Дивно, але цей чоловік когось нагадував Наталці. -А, я вас згадала. Ви мене пару днів тому від сюди на роботу забирали. -Так, це був я. А ви тоді були заплакані, все обличчя в туші. Тепер вам легше? -Так, зараз краще. Вони під’їхали до будинку Віри з Кирилом за 10 хвилин до Нового року. Наталя покликала водія відзначити з ними свято. А через рік Наташа відзначала Новий рік із тим же водієм, який став її чоловіком.