Марина ніяк не хотіла прийняти факт того, що чоловік знову хоче жити у центрі міста, поряд із робочим місцем. Вона була дуже рада тому, що почали жити у загорожі. У них у центрі міста була однокімнатна, маленька квартира. А їх на той час було троє, а зараз загалом четверо. Зараз у них великий будинок, свій город, діти ходять у хорошу школу, у них тут друзі та й Марина скоро знайде роботу. Марині так подобається жити загородом, що вона навіть переконала своїх батьків переїхати туди.Сергій добре заробляє, вони добре мешкають.
Але є одне але». Сергію доводиться щодня їхати на роботу громадським транспортом, машину він уже кілька місяців не водить. Дорога лише туди займає близько двох годин. Це стомлює і забирає багато часу та енергії. Він так робить уже багато місяців; так продовжуватися не може. Ось він і вирішив зняти маленьку квартиру в центрі і жити там у будні, а у вихідні повернутися додому до сім’ї. У нього вже вік не дозволяє щодня їздити на транспорті. Останніми днями у будинку були постійні сварkи.Прийняти таке рішення Марині було важко.
Їй дуже подобається заміське життя, та й батьки на її прохання перебираються в загороду. Сенс їхнього переїзду, якщо бабуся з дідусем будуть тут, а онуки у центрі? Сергій ухвалив остаточне рішення. На всі запитання та висловлювання Марині він відповідає: «Їй хоча б місяць так поїздити на транспорті, бути на зупинці о 6.30 та 2 годині витратити на дорогу». Яке ж рішення ухвалити Марині? Роз лучатися? Залишитися в загорожі та погодитися на рішення чоловіка? Чи переїхати разом з ним?