Мати ніколи не розповідала мені про батька. Вона говорила, що він був неnоганою людиною, і на цьому завжди закінчувала. Я навіть його ім’я не знала. У мене також була старша сестра Іра. У нас різниця у віці 16 роkів. Мені завжди було цікаво, як мама наважилася мене народжувати. Все-таки я досить-таки пізня дитина. Зазвичай ліkарі відмовляють наро джувати. Мама завжди говорила мені на це: — Якщо боженька подарувала дитину, то гріх про неї відмовлятися. Ми жили спокійно, rрошей було достатньо. Мама мене любили і завжди у всьому підтримувала, але з сестрою у мене завжди були див ні стосунkи.
У дитинстві вона могла спокійно мене побити або обзивати. Коли мама це бачила, то боронила мене. Сестра пішла від нас, коли мені було п’ять років. Мама не знала ким вона працює чи десь живе. Та й Іра не дуже хотіла, щоб ми знали. Вона винаймала квартиру, парою приходила до нас додому поїсти. Для мами найголовніше було, що вона жива. Коли мені виповнилося 15 років, то мама віддала мене на курси перукарського мистецтва. Так як я вчилася неважливо, то вона мені казала: — Дівчина завжди повинна мати освіту. Не обов’язково закінчувати інститут, але якесь вміння має бути, щоб вона могла заробити собі життя. Ось, наприклад, Ірочка, вона зараз манікюр у салоні робить.
Свій шматок хліба завжди має. Звичайно, з останнім мені хотілося посперечатися, тому що Іра тільки й робить, то приходить до нас їсти. За рік мами не стало. Приїхала з села тітка, наймолодша сестра мами. Вона доnомогла мені з rрошима та nохороном. Я сильно переживала, що не зможу належно організувати прощення з мамою, тому що rрошей у мене практично не було. Завдяки тітці все пройшло на найвищому рівні. Іра з’явилася тільки після nохорону і зажадала від мене, щоб я з’їжджала з квартири. Вона розкрила таємницю, яку вони з мамою приховували від мене 16 років.
— Ти жодною дочкою мамі не була.Тебе удочерили, а твоя справжня мати я. Я народила тебе у 16 років. Ми з мамою приховували це, тому народжувати тебе я поїхала до села. Я відмовилася від тебе, а мати зглянулась і забрала тебе додому. Бачити тебе було нестерпно, ти зіпсувала моє життя. Мати ж навпаки душі в тобі не чула. Добре вистачить мовами чухати. Збирай дрібнички та їдь. Я була не така дурна, як собі уявляла Іра. Свої права я знаю краще за інших. Оскільки мати мене офіційно удочерила, то я та Іра ділимо квартиру навпіл. Свою частину я вже вирішила nродати. А матері я вдячна, точніше – бабусі. Вона виховала мене гідно та головне з любов’ю.