Катя із чоловіком завжди жили добре. Але вони мали одну проблему: все ніяк не вдавалося завести дітей. Коли вони вже зневірилися – Катя дізналася, що вагітна, у віці 35 років! Народився син, назвали Іваном. Катя постійно мріяла про той день, коли Іван приведе додому невістку, а там і до онуків буде недалеко. Іван виріс порядним і добрим хлопцем: закінчив університет і повідомив батькам, що зібрався одружитися. Але коли він сказав, на кому саме – то не могли повірити своїм вухам. Світлана була однокласницею Івана. Але вона вийшла заміж одразу після школи, народила дитину, розлучилася через рік, повернулася до батьків. І що тепер: Іван хоче, щоб Катя прийняла Світлану?
Нізащо! Чоловік багато разів намагався напоумити дружину, казав, що Іван їхній єдиний син, і вони мають прийняти його вибір. Але безрезультатно. Як би там не було, Іван і Світлана одружилися, і поїхали в інше місто. З того часу Катя бачила сина лише один раз: той приїжджав на похорон батька. Виїхав одразу після церемонії, навіть у будинок не зайшов. Добре, що хоч сусідка Люба допомагала Каті, тож та й вирішила, що перепише на неї будинок, щоб упертому синові нічого не дісталося. Якось лікарі повідомили Любі, що стан Каті дуже поганий, і їй залишилося жити дуже короткий термін. Люба розуміла, що потрібно обов’язково повідомити про це єдиного сина.
Додзвонитися вона змогла тільки до Світлани, але та сказала, що її чоловік навряд чи приїде: багато справ. Наступного дня, коли Люба пішла в лікарню до Каті, вона застала в палаті Івана з дружиною. Бабуся лежала на ліжку, тримаючи сина за руку. Виявилося, що подружжя поговорило того ж вечора після дзвінка Люби. У них були відкладені гроші, тому Іван вирішив, що вони поїдуть до мами рано-вранці, заразом і візьмуть із собою всю суму. На ці гроші Іван сплатив лікування своєї мами – і воно дало результат. Бабуся видерлася, і прожила з сином і невісткою ще 10 років. Іван продав квартиру своєї мами, а Любі, як подяку, подарував усе мамине господарство: город, курей, худобу.