Слава різко заявив про свій намір помістити матір у будинок для людей похилого віку, чим дуже здивував Світлану. Вона засумнівалася в серйозності його намірів, але Слава був непохитний, розчарований спробами матері контролювати і критикувати його спосіб життя, незважаючи на те, що вона намагалася допомогти по дому. Світлана припустила, що мати намагається не бути тягарем, але Слава відкинув її допомогу та зауваження. Він перерахував постійні критичні зауваження матері щодо його життєвого вибору, почуваючи себе пригніченим.
Світлана співчувала йому, згадуючи, як жила з вимогливою бабусею. Вона згадала безумовну турботу бабусі, незважаючи на її власну скрутну поведінку в дитинстві. Це порівняння змусило Світлану засумніватися, що Слава не відчуває подяки до своєї матері. Проте Слава дивився на ситуацію інакше; його не переконали аргументи Світлани. Він залишився при своїй думці, навіть збирався провести свій день народження далеко від дому, незважаючи на бажання матері зустріти свято разом.
Світлана запропонувала влаштувати незабутнє свято, але Слава відмовився, поставивши свої плани вище за почуття матері. Це змусило Світлану подумати про його характер та їхні стосунки; вона зрозуміла, що не може покладатися на чоловіка, який так просто може покинути матір. Незважаючи на її пропозицію розлучитися, Слава не зрозумів її аргументів. Світлана пояснила, що боїться у майбутньому залишитись без уваги, як і його мати. Вона припинила їхні стосунки, лишивши Славу одного. Через рік Слава відзначив свій день на самоті – його мати померла в будинку для літніх людей, а Світлана так і не повернулася до нього.