Після 20 років роботи в Греції моя мама приїхала до нас додому незадовго до Різдва – не в змозі жити у своїй старій квартирі. Як її дочка, я відчувала себе зобов’язаною прийняти її у своєму невеликому будинку – який ми з чоловіком побудували – незважаючи на його постійні нагадування про те, що він не зобов’язаний забезпечувати та підтримувати свою тещу, яка ніколи не була добра до нього.
Більше того, моя мати ніколи не робила фінансового внеску ні в наш будинок, ні в наше життя. Поки ми заощаджували на будівництві, вона, очевидно, жила безбідно в Греції. Вона рідко відвідувала нас, воліючи жити з молодим греком, якого утримувала на свої заробітки. Я завжди мріяла побувати в Греції і подивитися, як живе моя мама, але вона завжди відмовлялася, посилаючись на свої робочі обов’язки.
Але врешті – решт її здоров’я погіршилося: вона почала втрачати зір і була змушена повернутися додому на лікування. Приїхавши до нас майже без грошей, вона вирішила, що тепер житиме з нами. Її присутність загострила мої стосунки з чоловіком, котрий з кожним днем все більше обурюється тим, що вона залишилася. Опинившись між потребами матері та невдоволенням чоловіка, я поняття не маю, як упоратися з цією складною ситуацією.