Три роки тому, піддавшись наполегливим проханням моєї дочки, я покинула свою батьківщину, щоб покращити фінансове становище нашої родини. Я опинилася в Італії, в незнайомій обстановці, і незабаром почала доглядати літню даму. Це був складний досвід, але він був пом’якшений присутністю сусідки з мого рідного міста. Разом ми пройшли цей новий етап життя, щодня вивчаючи мову та адаптуючись до іноземної культури. Протягом усього цього періоду моя дочка та її чоловік стикалися вдома зі своїми власними проблемами.
Вони одружилися молодими, всупереч громадським та сімейним очікуванням – і від них зреклися його батьки. Незважаючи на труднощі, їхня любов і відданість один одному залишалися непохитними, створюючи теплу та люблячу сімейну атмосферу. Коли я повернулася, зустрінута їхніми усміхненими обличчями, мене повели не додому, а до якогось сюрпризу. Виявилося, на гроші, які я надсилала, вони придбали магазин на ринку.
Їхня подяка була щирою. Вони захльостували мене хвилями емоцій, які суперечили песимістичним розповідям про невдячність дітей, які я чула від інших людей в Італії. Наш шлях був важким, наповненим боротьбою та жертвами, але кульмінацією став момент щастя та вдячності, що відображає непохитну силу наших сімейних зв’язків. Їхня стійкість і любов перетворили наші труднощі на історію тріумфу.