Коли я виходила з кабінету гінеколога, моєму щастю не було межі, адже я була в положенні. У свої 40 років я мала стати мамою! Моїй доньці невдовзі мало виповнитися 18 років, і вона готувалася вже ставати самостійною. В останні роки ми не дуже ладнали, оскільки Карина воліла бути вільною та незалежною. Я, звісно, не заперечувала проти її прагнень. І ось, проходячи повз вулицю з магазинами, я вирішила заглянути в дитячі відділи. Поки йшла, вже уявляла собі, як я носитиму своє немовля на руках. Мені хотілося подарувати йому чи їй усе найкраще, що є у цьому світі. Коли я дійшла до своєї квартири, то одразу з порога помітила чоловічі черевики.
Зі спальні долинав характерний шум. -Карина! – Крикнула я, і через пару хвилин зі спальні вийшов розпатланий хлопець. Він без сорому привітався і пішов. Я не могла залишити ситуацію без пояснень, тож зайшла в кімнату до Карини. -Хто це був? – Запитала я. -Максим. У нас із ним все серйозно. І взагалі не розмовляй зі мною. Почнеш читати свої нотації – я втечу із квартири. Тоді я задумалася про своє життя. Я народила доньку від однокласника: ми добряче випили на вечорі зустрічей випускників через пару років після закінчення навчання. Але він уже був одружений, і руйнувати свою родину не збирався. Тому я ростила і виховувала доньку сама.
Батько моєї майбутньої дитини теж з нами не живе. З ним також все вийшло випадково. Через тиждень Карина почала часто закриватися у туалеті. Я зрозуміла, що вона також вагітна. Без зайвих слів, я зайшла до її кімнати і сказала: -Я все знаю. Донька не змогла стримати сліз, підбігла до мене і обняла: – Мамо, тільки нікому не кажи, мабуть. Максима посадять: я не повнолітня. Я сама йому нічого не сказала. Йому в армію за тиждень, не хочу завдавати йому незручностей. – Нічого, ми самі дітлахів піднімемо: я теж чекаю на малюка. І у нас все буде гаразд! Я з розумінням обійняла дочку, адже вона зробила мою помилку: завагітніла по дурості, але розповісти батькові дитини так і не наважилася.