Мама ростила і виховувала мене сама. Все моє дитинство ми жили у будинку моєї бабусі. Після відходу бабусі на той світ ми успадкували її квартиру. Потім ми продали це житло та купили дві квартири. Одна була зареєстрована мамою на її ім’я, інша – на моє. Мою квартиру ми здавали і на зібрані гроші платили за мою освіту. Після закінчення університету я вийшла заміж. Ми з мамою не сказали ні чоловікові, ні його батькам, що я маю своє житло. Мама відкрила в банку рахунок на моє ім’я та перераховувала туди гроші з орендної плати.
Я думала зробити чоловікові приємний сюрприз, коли в мене набереться достатня сума. Але я, на жаль, зрозуміла, що вибрала дуже незручний момент, щоб розкрити свій секрет. Мій чоловік дуже образився, що я приховувала від нього це весь цей час. Він та його батьки сильно посварилися зі мною. Чоловік заявив, що після цього більше не може мені довіряти. Засмучена, я поїхала в гості до мами. Вона, як виявилося, теж почувала себе винною у цій ситуації. Увечері мама вирішила поговорити з моєю свекрухою. Але та її навіть на поріг не пустила. Вона звинуватила її у всьому і назвала “брехухою”. Мама повернулася розгніваною.
Як би там не було, я зробила ще одну спробу, і запропонувала чоловікові продати мою квартиру та побудувати на гроші новий будинок, як він і мріяв. Але він відмовився і сказав, що більше не хоче мене бачити. Однак, я не думаю, що зробила щось погане. Гадаю, чоловік мав радіти з того, що в мене є квартира та гроші, а не навпаки. Тепер я більше не дзвонитиму, не проситиму чоловіка повернутися і пробачити мені. Якщо він зрозуміє, що не може жити без мене, обов’язково повернеться. А якщо він не хоче мене бачити, то це вже не моя проблема. Мені є де жити, і я маю достатньо грошей для комфортного життя на кілька років вперед.