У пологовому відділенні я потоваришувала з ровесницею, Танею, ми народили синів із різницею в кілька годин. Наша дружба зростала разом із нашими дітьми, діти разом ходили до школи. Ми навіть жартували, що синхронізуємо наші другі вагітності. Якось, чекаючи на таксі біля супермаркету, я помітила машину чоловіка Тані. Приїхало моє таксі, і коли ми від’їжджали, я побачила, як з його машини виходить жінка на високих підборах – пишногруда блондинка з квітами.
Увечері я розповіла все своєму чоловікові, і він відмахнувся від моїх підозр, припустивши, що ця жінка може бути просто колегою чи родичкою. Він порадив не розповідати про це Тані. Через тиждень, коли наші сини були на тренуванні з футболу, Таня розповіла мені про те, що в її шлюбі виникли труднощі. Я вважала за потрібне поділитися побаченим. Того вечора, після конфлікту з чоловіком, вона з сином залишилася в мене, а наступного ранку поїхала до своїх батьків. Пізніше я зустріла її чоловіка у магазині.
Він звинувачував мене в їхньому розриві, стверджуючи, що врешті-решт кинув би блондинку заради сім’ї, якби мав шанс. Тепер же, за його словами, він втратив найдорожче, що мав. Таня відмовлялася навіть від телефонного спілкування між ним та їхнім сином. Я лише кинула на нього докірливий погляд і продовжила робити покупки.