Галина неспокійно ходила квартирою. Дмитро, її син, уже кілька днів повертався додому пізно, а минулого разу він повернувся під ранок. Мати з сином посварилися через його відсутність, і тепер вона знову чекала на нього, а в голові роїлися думки про його можливі любовні захоплення або жахливіші таємниці. Хоча раніше Галина висміювала матерів, які надто переймалися своїми дорослими синами, тепер вона сама була однією з них. Кожна дівчина, з якою знайомив її Дмитро, здавалася їй негідною.
Галина вважала, що їй краще знати, як обирати наречену для сина. Коли Дмитро повернувся додому, їхня розмова була напруженою. Він розповів, що зустрічається з жінкою на ім’я Соня, яка старша за нього і має п’ятирічного сина. Галина була неприємно здивована і не схвалювала його вибір, їй було важко уявити, що її син буде з жінкою, яка вже була матір’ю. Наступного дня Галина вирішила відвідати Соню, щоб попросити триматися подалі від її сина.
Там вона зблизилась із сином Соні, Сергієм, завдяки іграшці, яку вона йому принесла. Тепло та доброта в очах хлопчика зворушили Галину та пом’якшили її позицію. Увечері наступного дня Дмитро запросив Галину у гості, де у її присутності зробив Соні пропозицію. Галина усвідомила неминучість змін і важливість розуміння та прийняття, до того ж… Соня та її син їй уже подобалися, тож вона вже давно прийняла хлопчика, як свого онука, і проблем із цим виникнути не могло.