Микола із сином захопилися футбольним матчем по телевізору, поки Людмила з нетерпінням чекала у спальні чоловіка. Вона мала новини, щоб поділитися з ним. Коли він нарешті з’явився, вона повідомила, що знову вагітна. Микола трохи розгубився, але висловив свою підтримку, запевнивши Людмилу, що попри її 38-річний вік усе буде добре. Вони одружилися відразу, як Микола повернувся зі служби. Він був закоханий у Людмилу ще у шкільні роки. У них уже було двоє старших дітей, Катя та Володимир, які були вже майже дорослими. Людмила працювала в їхньому селі листоношою, а Микола – грейдером.
Вони мали комфортне життя, з упорядкованим будинком, фермою і навіть надійним старим трактором. Їхня дочка нещодавно закінчила навчання, а син був на два роки молодший за неї. Наступного ранку, під час неспішного сімейного сніданку, Микола повідомив дітей про вагітність Людмили. Їхній син прийняв новину зі своєю звичайною стриманістю, тоді як дочка різко відреагувала, висловивши гнів і недовіру, перш ніж піти зі столу. Незважаючи на поведінку дочки протягом кількох місяців, Людмила народила здорового хлопчика, якого назвали Андрієм. У результаті горді батьки повернулися до порожнього будинку.
Зрештою, син полюбив малюка Андрія і почав допомагати йому у догляді. Проте дочка Катя продовжувала ігнорувати поповнення у сім’ї. З часом Людмила більше не могла терпіти неповажної поведінки доньки і зверталася до неї безпосередньо, висловлюючи свій біль і встановлюючи чіткі межі допустимого. Ця конфронтація ознаменувала повільну, але неухильну зміну ставлення Каті. Якось Людмила з подивом виявила, що Катя ніжно заколисує Андрія. Катя пояснила, що у дитини ріжуться зубки, і Людмила сповнилася надією. Виявилося, що навіть у сім’ях із значною різницею у віці між дітьми можливе прийняття та гармонія.