У свої 30 років Євдокія не знає спокою. Втомившись від домашніх зобов’язань та постійного догляду за дітьми, вона хоче працювати, навіть за умов частих хвороб дітей та відсутності додаткової допомоги з боку родичів. Проблема в тому, що її чоловік наполегливо відмовляється від допомоги у веденні домашнього господарства та вихованні дітей. Бажаєте знати, які у нього аргументи? Оскільки Євдокія хоче працювати не з матеріальних міркувань, а самореалізації, то переважна більшість домашніх обов’язків має лежати у ньому.
У Євдокії двоє маленьких дітей – п’ятирічний син і трирічна дочка, яких вона доглядає сама, перебуваючи в декретній відпустці. Одноманітність почала втомлювати її. І хоча фінансове становище не дозволяє їй найняти няню (на це піде близько 80% її початкової зарплати), вона готова ризикнути заради власного спокою та саморозвитку. Незважаючи на потенційну допомогу, вона визнає, що няня не допомагатиме по господарству, що, у свою чергу, навіть збільшує її навантаження.
Її чоловік, хоч і забезпечує комфортне життя сім’ї, обмежується тим, що іноді виносить сміття та ходить за продуктами, коли буває настрій. Він багато працює і не бачить необхідності подальшої участі в домашніх справах. Ситуація, в якій опинилася Євдокія, змушує замислитись: чи обов’язково чоловік має розділяти домашні обов’язки із дружиною? Чи є виховання дітей та ведення домашнього господарства виключно жіночою роботою? Яка ваша думка з цього приводу?