Коли Ірина почала розпаковувати речі у своїй новій квартирі після трагічної втрати чоловіка Сашка та продажу їхнього просторого будинку, вона натрапила на старий конверт у його пальті. У листі, двадцятирічної давнини, була фотографія її покійного чоловіка Олександра із загадковою брюнеткою. На фото вони виглядали дуже щасливими, через що в Ірини защеміло серце. У вихорі емоцій вона кинулася на кращого друга Сашки, Миколу, вимагаючи відповіді на свої запитання.
Проте Микола заявив, що нічого не знає. Тоді Ірина вирішила поїхати до Одеси, звідки надійшов лист, та з’ясувати правду. Діставшись Одеси, вона знайшла адресу, позначену на конверті і набралася сміливості зателефонувати у двері. Двері відчинив молодий чоловік, напрочуд схожий на Олександра. Коли Ірина запитала його матір, він повідомив, що її не стало рік тому. Ірину запросили до будинку, і там вона познайомилася з батьком молодого хлопця, який здивувався, побачивши її фотографію.
З теплою посмішкою він пояснив, що Олександр врятував його дружину Ольгу від утоплення два десятиліття тому. На фотографії було знято момент після порятунку. Ірина відчула себе винною, адже її припущення виявилися необґрунтованими. Перед від’їздом вони виявили ще один неймовірний збіг – і Ольга, і Олександр померли в той самий день, рік тому. Дорога додому для Ірини була важка. Тепер вона зберігала спогади про свого покійного чоловіка, паралельно будучи не в змозі викинути з голови ті збіги та зовнішні подібності хлопця з її чоловіком.