Коли я ріс, то завжди захоплювався міцними стосунками між моїми батьками. Відхід із життя моєї матері 15 років тому став для нас великим ударом, особливо для мого батька. Було важко спостерігати, як він плаче, згадуючи про неї. Коли через деякий час моя кохана повідомила мене, що вагітна, наша з батьком увага перейшла на радісну новину. Згодом ми з дружиною переїхали до міста, залишивши батька в селі, оскільки переконалися, що поки що він може справлятися з усім самостійно.
Незважаючи на вік, він був енергійним і ніколи не скаржився на здоров’я. Ми намагалися часто відвідувати його, але в останній рік через зростаючі робочі обов’язки наші візити стали рідкісними. Наприкінці літа ми запланували несподіваний візит, щоб допомогти йому зі збиранням урожаю та садівництвом. Прибувши на місце, на наш величезний подив, ми виявили на його кухні жінку, зайняту приготуванням їжі . Трохи засмутившись, я розшукав батька у його улюбленому місці – у саду.
Насамперед я запитав його про незнайомку в будинку. -Сідай! Отже, настав час розповісти тобі про мою дружину, – спокійно відповів він. Він пояснив, що вони були друзями дитинства, розділеними життям і навчанням, і возз’єдналися на старості після того, як обоє втратили своїх половинок. Я був приголомшений, коли він розповів, що вони збираються одружитися. Я не міг не відчути скептицизму до їхніх стосунків. Я пам’ятав глибину його любові до моєї матері, і мені було важко повірити, що він може відчувати такі ж почуття до іншої жінки. Їхні плани офіційного союзу лише посилили мої сумніви в її мотивах, і я досі залишаюся в роздумах, як відмовити батька від поспішного рішення.