Близько десяти років Тетяна жила з її сином, Валентиною Іванівною, Юрієм, незважаючи на те, що свекруха не схвалювала їхнього союзу. Та вважала, що її син гідний більшого, ніж простої бібліотекарки, особливо якщо врахувати, що альтернативою була Ніна – розумна, гарна завідувачка складу. Багато років тому у Юрія та Тетяни народилися близнюки, Марійка та Михайло. На жаль, Юрій почав поводитися неадекватно та розгульно, що зрештою призвело до розлучення. Після розлучення Тетяна із двома дітьми знайшла притулок у своїх батьків. Вони жили гармонійно, незважаючи на невеликий простір. На жаль, Юрій згодом помер.
Валентина, яка виявила стійкість перед смертю сина, продовжувала працювати до самої пенсії, хоча це було дуже важко. Тетяна так і не вийшла заміж. Натомість вона зосередилася на вихованні своїх дітей та забезпеченні їм гарної освіти. Михайло згодом став успішним бізнесменом, а Марія – вчителькою. За десять років Тетяна відновила спілкування з Валентиною. Приблизно водночас Валентина, якій було 85 років, почала відчувати проблеми зі здоров’ям. Незважаючи на розрив стосунків із бабусею, Михайло та Марія відгукнулися на заклик своєї матері, організувавши медичну допомогу та догляд за старенькою. Незабаром Валентина зробила пропозицію Тетяні – переписати на неї квартиру, якщо Тетяна доглядатиме її до кінця життя . Враховуючи тяжке житлове становище Марії, Тетяна не могла відмовитись.
В результаті Тетяна почала складне життя, обслуговуючи Валентину, яка виявилася вимогливою та економною людиною. Вона вимагала утримувати квартиру в чистоті, прати білизну та наполягала на покупці лише недорогих продуктів. Вона навіть змушувала Тетяну читати їй книжки та газети, бо має поганий зір. Марія, спостерігаючи за виснажливою працею матері, запропонувала найняти професійну доглядальницю, але Тетяна вагалася, боячись, що Валентина не виконає своєї обіцянки. Минали роки, Валентина, якій уже стукнуло 95 років, здавалося, молодша, а Тетяні залишалося тільки гадати, чи переживе вона свою вимогливу свекруху.