Була одна людина на ім’я Микола, яка могла впоратися з будь-яким завданням, поставленим перед ним життям. Він збудував власний будинок, виховав двох синів і виростив безліч дерев на своїй ділянці. Свій будинок він збудував своїми руками на околиці міста, пізніше провів газове опалення та водогін. Його дружина, жінка красива і розумна, містила будинок, задовольняючи їхні потреби та доглядаючи садок не без допомоги Миколи. Проте трапилася трагедія, коли його дружина тяжко захворіла та померла, залишивши Миколу в стані глибокого смутку. За відсутності дружини ведення домашнього господарства стало складним завданням.
Проте чоловік залишався міцним і продовжував жити, покладаючи свої надії та мрії на двох синів, Сергія та Ігоря. Сергій, старший син, здобув вищу освіту, одружився та переїхав жити до своєї дружини Олени, незважаючи на те, що Микола наполягав на тому, щоб вони жили в будинку, який він збудував. Ігор, молодший син, у відсутності академічних здібностей, був старанним працівником. Однак він так і не одружився, вирішивши залишитися вдома з батьком. Настав час, коли Сергій та його дружина чекали на дитину і не могли дозволити собі орендовану квартиру. Незважаючи на пропозицію Миколи жити з ним, вони відмовилися через небажання Олени. Натомість вони запропонували Миколі допомогти їм купити квартиру, на що пішли б усі заощадження чоловіка. Після довгих роздумів Микола погодився та допоміг старшому синові купити квартиру. Минали роки, Ігор знайшов собі дружину, Марію, і вони жили з Миколою у збудованому їм будинку.
Однак згодом подружжя накопичило достатньо грошей, щоб купити власну квартиру, і з’їхало, залишивши Миколу одного. Згодом здоров’я Миколи погіршувалося, і він уже не міг справлятися з садом. Зрештою, братам довелося вирішувати, хто доглядатиме хворого батька. Молодший брат, Ігор, взяв на себе цей обов’язок, але стрес від догляду за батьком вимотував і його та його дружину. Ситуація погіршилася настільки, що їм довелося замислитись про поміщення Миколи до спеціальної установи. Коли Ігор готувався перевезти батька до цієї установи, він помітив сльози на очах Миколи . Переповнений почуттям провини та жалю, Ігор почав сумніватися у своєму рішенні. Проте не встигли вони доїхати, як Микола помер, залишивши Ігоря з почуттям провини та смутку. Після цього Ігор не міг позбутися почуття жалю. Він звинувачував себе за те, що вирішив відмовитись від батька. Незважаючи на різну реакцію оточуючих, Ігореві довелося жити із наслідками свого вчинку. Так закінчилася історія життя Миколи, життя, наповненого любов’ю, труднощами та роздумами.