Надя вирішила доnомогти своїй бабусі та організувала генеральне прибирання. Знаючи, що бабуся не дозволить нічого викидати, вона послала її за місто. Надя почала збирати речі, намагаючись виконати прохання бабусі, але все одно ловила себе на тому, що неодноразово бігає до бака для сміття з пакетами непотрібних речей. Забираючись на антресолях, вона виявила кілька коробок, одна з яких впала і з неї висипалися листи та листівки.
Надя сіла та почала перебирати їх, згадуючи своє дитинство, коли вони з батьками схвильовано перевіряли поштову скриньку. Раптом вона натрапила на листівку від своєї тітки Марії, з якою вона ніколи не зустрічалася. Коли її бабуся повернулася із села, Надя показала їй коробку з фотографіями та листівками, розпитуючи про Марію. Бабуся розсердилася і веліла Наді ніколи не ставити запитань про неї. Батько Наді теж мало що знав про Марію – лише те, що вона була його рідною сестрою, але зникла, коли він був маленьким. Згодом здо ров’я бабусі почало погіршуватись, а Надя продовжила свої таємні пошуки Марії.
Вона надіслала листа на стару адресу тітки та отримала відповідь від жінки, яка надала інформацію та фотографії Марії. Надя продовжила свої пошуки в місті і зрештою натрапила на жінку, яка виглядала напрочуд знайомою. Надя підійшла до неї, спитала, чи звати її Марія, і коли жінка підтвердила, що це так, Надя розповіла, що її шукала рідна мати. Возз’єднання Марії та її бабусі було дуже емоційним. Незабаром бабуся все ж таки розкрила сімейну таємницю: Марія насправді була матір’ю батька Наді, її рідною сестрою, але бабуся виховувала хлопчика як рідного, щоб захистити репутацію Марії, яка наро дила у 16 років. Після поминок бабусі батько Наді підійшов до Марії і попросив її більше не покидати його, зміцнивши тим самим їх новонабутий зв’язок як матері та сина.