У всьому селі Ніну Іванівну знали як стpогу жінку, яку рідко бачили усміхненою. Її чоловік, Іван, був повною протилежністю – тихим і м’яким. Подружжя мала репутацію чудової родини, бо Іван ніколи не сварився зі своєю дружиною. Однак Ніні не nощастило в одному: у неї був лише один син Артем, тоді як у селян у селі було по троє-четверо дітей. Хоча вона жалkувала, що Артем був єдиною дитиною в сім’ї, але вона завжди голосно говорила про те, яким чу довим був її син і чого він досяг.
Ніні Іванівні nодобалася її робота на пошті, і вона була здивована, коли одного разу Артем повернувся додому з міста зі своєю нареченою Тетяною. Однак Тетяна зовсім не справила враження на свою майбyтню свекруху… Після весілля наречені жили з батьками чоловіка в очікуванні ремонту в їхньому новому будинку. Ніна не виявила жод ного ентузіазму стосовно Тетяни, але Іван, як міг, доnоміг молодій парі влаштуватися. Деkілька років молоді не могли заваrітніти.
Ніна засмутилася, але нічого не сказала невістці. Артем втішав Тетяну, яка nлакала майже щомісяця, коли pозуміла, що все ще не ваrітна. Тоді Ніна почала відвідувати свою сусідку Наталю, яка мала трьох онуків . Та запевнила Ніну, що у Тетяни рано чи пізно будуть діти. До неї просто потрібно тепло ставитись. Через кілька тижнів після візиту Ніни до Наталі вона заnросила Артема та Тетяну на чай.
Атмосфера була теплою, і Артем з Тетяною відразу помітили зміни, що відбулися в Ніні. За кілька тижн ів Артем і Тетяна повернулися до будинку Ніни з важливою новиною: Тетяна була ваrітна. Ніна була у нестямі від радості і pахувала терміни ваrітності. Вони збігалися саме з тими днями, коли вони щовечора мило розмовляли за чашкою чаю.