Олена Антонівна та Іван Іванович того дня поснідали дуже пізно, бо все ще приходили до тями. Олена Антонівна заnропонувала Івану Івановичу випити трав’яний чай, але він відмовився. Івану Івановичу подобалося, коли дружина дбала про нього. У другій половині дня вони вирішили вийти на вулицю, але їхні плани змінилися, коли зателефонувала їхня старша невістка Наталка. Вона запитала, чи може привезти своїх дітей на три дні, бо мала дві зустрічі на роботі і їй треба було виспатися.
Іван Іванович підслухав цю розмову і пробурчав, що це так на них схоже: будувати свої плани за рахунок інших. Олена погодилася взяти до себе онуків, знаючи, що не зможе відмовитись, бо не хоче ображати своїх невісток. У них було двоє дорослих синів, які довгий час не були одружені, тому люди похилого віку вже змирилися з тим, що не нянчитимуть онуків… Коли телефон задзвонив знову, це виявилася Ірина, їхня молодша невістка, яка питала, чи може вона привезти з собою і своїх дітей.
Дмитро збирався у відрядження, а Максим був у відпустці. Іван Іванович спочатку вдавався сердитим, але потай радів, що його онуки знаходяться поруч. Онуки з ентузіазмом грали і наводили безлад у домі. Олена готувала їхні улюблені страви, а Іван грав із ними цілий день. Однак на третій день діти стали вередувати і затіяли сварку, яка засмутила бабусю з дідусем.
Зрештою, вони помирилися, і перед тим, як піти, всі обнялися і попpощалися. Як тільки будинок спорожнів, Іван обійняв Олену і спитав її, що вони збираються робити завтра. Олена сказала чоловікові, мовляв, Наталя, їхня невістка, шепнула їй на вухо, що в них буде третій онук – дівчинка. Іван зрадів і ще сильніше обійняв Олену. Він подякував їй за дітей та онуків і сказав, що з онукою вони проживуть ще довше.