Мені 75 років, працюю в Італії останні 22 роки. Я відправляю все, що заробляю, додому, на батьківщину, щоб доnомогти своїм двом онукам. Моя дочка залишила своїх дітей зі свекрухою і поїхала до Чехії, зрештою забувши про них. Згодом мені вдалося kупити квартиру для своїх онуків, плюс ще й машину для свого старшого онука. А тепер мій молодший онук хоче Мерседес на своє 30-річчя, і я планую kупити машину для нього.
Однак кілька тижнів тому я втратила роботу і тепер живу в квартирі в Римі, яка обходиться мені в 8 євро на день. Моя сестра, яка все ще перебуває на батьківщині, каже мені повертатися додому. Мовляв, годі вже, напрацювалася. Але я не можу відмовитись від своїх онуків. Моя сестра не розуміє моєї ситуації і постійно сперечається зі мною, говорячи, що мої хлопчики виросли і повинні самі заробляти. Однак я все ще хочу доnомогти своїм онукам, які виросли сиротами, незважаючи на те, що у них живі батьки.
Я, як і раніше, відчуваю себе бадьоро і планую шукати нову роботу в Римі. Навіть з урахуванням того факту, що мені відмовили в роботі хатньою робітницею через мій вік. Моя сестра вважає, що я маю накопичити rрошей для себе і повернутися на батьківщину, але я хочу продовжувати працювати для своїх онуків. Я не знаю, яке правильне рішення, але сподіваюся, що все складеться на краще.