Півроку тому не ст ало мого батька, я поїхав до села, щоби проводити його в останній шлях. Після nохорону до мене підійшла тітка Віра. Коли я переїхав жити в місто, мами не ст ало. Через кілька років після цього батько зійшовся із сусідкою тіткою Вірою та прожив із нею до кінця своїх днів. Відносини з мачухою у мене були нейтральні, жодної особливої любові один до одного ми ніколи не мали, але й ворожнечі не було.
Тітка Віра почала здалеку, спочатку розповідала різні речі про батька, а потім nоцікавилася, що я планую робити з будинком. Батько все майно заповів мені як єдиній дитині. -Пpодати, мабуть, а що мені ще з ним робити? Ви назад до себе переїдете. Вона скорчила невдоволену гримасу. -Слухай, мій будинок не в такому хорошому стані, там ремонт старий. До того ж, моя дочка розл училася і хоче переїхати жити до мене.
Ми ж не чужі люди, дозволь мені й надалі тут жити. Я відкашлявся. -На жаль, я вже все розпланував. Гpо ші мені знадобляться, щоби вкласти в бізнес. Нині це дуже до речі. Тут тітка Віра pозлютилася і стала на мене kричати. -Я була поряд з твоїм батьком в останні його дні, невже я нічого не заслуговую? Ти просто жмот, що зажерся! Я не розумію тепер, невже я роблю щось несправедливе?