Марія Миколаївна дивилася на втомлену жінку в дзеркалі. Сиве волосся, зморшки. Обновки востаннє kупувала чотири роки тому… Три роки тому не ст ало чоловіка, єдиний син далеко, дзвонить, але не приїжджає. Вдома турбот повний рот: город, худоба, кури. Виходячи на nенсію, думала, що буде легше. Виявилося-навпаки. Доглядати за собою встигала по мінімуму… А вчора не підійшла до приїжджого продавця меду, симпатичного чоловіка. Посоромилася своєї зовнішності.
Поруч з ним крутилася Томка, її ровесниця, а постав їх поруч, і скажуть, що мати і дочка. Але сьогодні Марія вирішила змінити імідж. Вставши рано вранці погодувала худобу і зібралася в місто… А з міста повернулася вже інша Марія-висока, струнка жінка. Зачіска, макіяж – все на рівні. Новий одяг дуже личив їй, зробив стрункішою. Новий образ обійшовся в круглу су му. Але воно того варте. Марія спиною відчувала як проводжають її чоловічі погляди…
Наступного дня вона підійшла до пасічника. – Беріть, не сумнівайтеся! Мій мед у всьому районі відомий! – сказав Андрій. – Взагалі-то сам ме д я не дуже люблю. Але мені тут днями дали рецепт пирогів з медом. Ось хочу спробувати. Візьму кілограм, – відповіла Марія. І раптом відчула, що говорить абсолютно вільно. Без внутрішньої скутості. З Андрієм вони розговорилися, розмовляли хвилин тридцять… Додому Марія поверталася натхненна. – Ось, начебто дрібниця. Зачіска і макіяж. А як змінилася поведінка, — дивувалася жінка сама на себе.
– Хоча, мабуть, справа не в них. Вони додали мені самовпевненості. А вже впевненість у собі стала причиною моєї такої поведінки… Увечері пиріг за новим рецептом був готовий. Стіл накритий. Соління, салати, червоненьке… Марія дивилася у вікно, чекаючи гостя. Андрій обіцяв прийти, продегустувати пиріг разом з Марією. І хто знає, як далі все складеться. Але про поrане вона думати не хотіла. Сьогодні це не до місця.