Напруженого ранку люди поспішали на роботу, на навчання чи школу. Поки я їхав мікроавтобусом, я помітив цікаву ситуацію, яка привернула загальну увагу. Мати та її семирічний син стояли поряд із молодою дівчиною, яка міцно спала. Раптом мати заговорила: – Дівчино, будь ласка, поступіться місцем, дайте дитині сісти! – сказала вона, тицьнувши пальцем дівчину в плече. Дівчина поворухнулася і розnлющила очі, намагаючись зpозуміти, що відбувається.
Коли вона побачила маленького хлопчика, вона поставила йому низку запитань. – Ти працюєш на двох роботах? — Вона спитала. Хлопчик похитав головою. – Ти, мабуть, навчаєшся з 9 до 18? Хлопчик попpавив її і сказав, що займається лише до першої години дня. – Ви спите менше п’яти годин на добу? – Прозвучало наступне питання. Хлопчик впевнено похитав головою: – Я сплю не менше 8 годин на день! Мені мама каже, що це необхідна кількість часу для повноцінного сну.
Потім дівчина запитала: – Чи можу я далі набирати свою необхідну кількість? – і знову заплющила очі, ігноруючи пpохання матері. Мати була здивована відповіддю дівчини. Я тоді зрозумів, що дівчина була студенткою, у якої, мабуть, був довгий день та важкий день напередодні. Її відповідь мала сенс, оскільки їй потрібно було відпочити перед тим, як йти в універ, а далі й на роботу.
Мати, мабуть, не розуміла положення дівчинки і просто хотіла, щоб її синочку було комфортно. Несправедливо судити когось за те, що він не поступився своїм місцем, не знаючи обставин. І тут дівчина мала повне право продовжувати спати. А ви б як вчинили? Взагалі, як ви ставитеся до того, що матусі іноді просять поступитись своїм дітям місця у транспорті?