У 35 років Ірина зневірилася, що пізнає особисте щастя. На той час вона так і не спромоглася зустріти гідного чоловіка для створення сім’ї. Але до ля у неї буквально за три роки повернулася в інший бік. У 37 вона вийшла заміж за дуже порядного чоловіка. Все якось склалося, він був вільний і теж давно мріяв про сім’ю. Після розпису Іра переїхала жити до будинку чоловіка.
Все вони мали: rроші, майно, щастя, порозуміння, але відчувалася відсутність дітей. Проте ймовірність завести малюків у такому віці була дуже мала. По сусідству з їхнім будинком жила малозабезпечена сім’я, де ріс хлопчик Мишко. Іра часто бачила, як він самотньо тиняється районом, їй було його шкода. Щоразу, коли вона його зустрічала, намагалася приголубити чи почастувати чимось.
Коли Мишкові було 5, його батьків позбавили батьківських прав через алкоrолізм, а його розподілили до дитячого будинку. Іра тоді вирішила, що це справжній знак до лі. Вона вмовила чоловіка всиновити хлопчика. Так у їхній родині з’явився дитячий сміх та повноцінність. Іра не раз потім дякувала до лі за те, що все так склалося в її житті.